Є одна ознака – досить сумна, що з стосунків нічого не вийде… Вас не люблять. І з вами не дружать. Краще позбавтеся ілюзій.
Це проста ознака: вас кличуть за настроєм. За настроєм наближають та відштовхують. І ви голову ламаєте, шукаєте виправдання людині, шукаєте причини такої загадкової ситуації…
Не шукайте. Ви просто не друг і не об’єкт кохання. Ви на кшталт клоуна на виклик. Це у кращому випадку. Інші ролі навіть писати не буду. Найнешкідливіше – клоун на виклик. До того ж безкоштовний.
Вас кличуть, коли погано, сумно, коли десь образили, кудись не запросили, коли немає з ким провести вечір? Дзвонять, лише коли потрібна допомога чи самооцінка впала? Із вами тепло розмовляють, коли їм холодно? А коли тепло – розмовляють холодно? Чи просто забувають про вас?
Нічого не вийде із стосунків. Жодної загадки тут немає. Це не кохання, не дружба, це ви просто зручний і поживний. І корисний. Якщо вас це влаштовує – можна спілкуватися.
Але краще навіки забути свої надії і не шукати причин такого дивного до себе ставлення. Вони очевидні – ви зручний. І поживний. Коли буде холодно, вас знову покличуть. А потім забудуть про вас. У кращому випадку. У гіршому – відштовхнуть.
Якщо ваші стосунки залежать від настрою іншої людини, неважливо, чи це близький родич, коханий, той, кого ви вважаєте другом – ви клоун на виклик. Ви зігріваєте, веселите, відволікаєте, допомагаєте, лікуєте, але в цих стосунках немає ні любові, ні дружби.
Одна втіха є: якщо вас прогнали чи забули, вас знову покличуть, коли буде погано. Обов’язково покличуть. Без тіні сорому та каяття за те, що відштовхнули і забули.
Старі добрі клоуни не ображаються. І завжди приходять на поклик. Вони для цього потрібні; хіба ні?..
